🛑 Кордони — це не лише про стосунки. Це про життя.І вони починаються не з «ні», а з чесності з собою 🤍

Багато хто думає, що кордони — це жорстко, це про відмову, конфлікти та дистанцію.

Ні.

Насправді кордони ю починаються з дуже простого запитання: «А мені зараз як?»

І це питання важливе не тільки у стосунках з партнером.

Воно важливе:

— у роботі

— у родині

— у дружбі

— у професійній сфері

— навіть у власному темпі життя

Поки людина несе чуже,

вона рідко ставить це питання вголос.

Вона звикає:

— терпіти

— підлаштовуватися

— бути зручною

— пояснювати за інших

— брати більше, ніж може

І в якийсь момент перестає розуміти,

де в її житті вона,

а де — її втома, виснаження і перевантаження.

Кордони — це не коли ти стаєш холодною, а коли ти перестаєш зникати.

Це коли:

— ти не береш на себе чужий настрій

— не рятуєш, якщо тебе не просили

— не погоджуєшся «бо так прийнято»

— не працюєш на межі, щоб довести свою цінність

— не живеш у режимі «ще трохи потерпіти»

І тоді відбувається дивна, але дуже чесна річ. Життя або починає перебудовуватися,

або стає видимим таким, яким воно було завжди.

Іноді комусь поруч стає незвично та незручно. Але тобі вперше стає трохи легше дихати.

Бо кордон — це не стіна.

Це точка контакту з собою.

Місце, де ти кажеш:

«Я тут. Я жива. Я важлива».

💭 Запитання, які можна собі поставити:

— Де я мовчу, хоча мені некомфортно?

— Де я беру зайве, бо боюся здатися «поганою»?

— Що я тягну з почуття обов’язку, а не з любові?

— Якщо я перестану нести зайве, ким я стану?

— Що я хочу зберегти у своєму житті, а що вже давно час відпустити?

🤍 Кордони — це не про розриви, це про повагу до себе та дозвіл жити не «для всіх», а з собою.

І якщо цей текст відгукнувся — можливо, настав момент

акуратно поставити свій «рюкзак» поруч

і подивитися,

як зміниться життя,

коли ти більше не несеш усе сама.