🔹 СЬОГОДНІ СЕРЕДА — ДЕНЬ ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Сьогодні поговоримо про стосунки в родині та співзалежність.

Іноді турбота про близьку людину поступово перетворюється на постійний контроль, тривогу й бажання врятувати її від усіх труднощів.

Ми забуваємо про власні потреби, настрій залежить від поведінки іншого, а слово «ні» викликає провину. Так можуть проявлятися співзалежні моделі стосунків.

Пропоную техніку «МОЯ ЗОНА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ».

Розділіть аркуш на дві частини.

У першій колонці напишіть: «ЦЕ МОЯ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ»:

• мої почуття та реакції;

• мої рішення і вчинки;

• мої слова;

• мої потреби та кордони;

• моє фізичне й психологічне здоров’я;

• моє рішення залишатися у стосунках або змінювати їх.

У другій колонці напишіть: «ЦЕ НЕ МОЯ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ»:

• емоції іншої дорослої людини;

• її вибір і наслідки цього вибору;

• її звички та небажання змінюватися;

• її реакція на мої кордони;

• необхідність постійно рятувати, переконувати чи виправдовувати її.

А тепер запитайте себе:

— Що я постійно роблю за іншу дорослу людину?

— Від чого відмовляюся заради спокою в родині?

— Де кажу «так», хоча всередині хочу сказати «ні»?

— Який один здоровий кордон можу встановити вже сьогодні?

Спробуйте сказати:

«Я люблю тебе і готова підтримувати, але не можу прожити твоє життя та відповідати за твої рішення».

Здорові стосунки — це не самопожертва і не постійне спасіння. Це близькість, у якій кожен залишається відповідальним за себе, а любов не вимагає втрати власного «Я».

Підтримувати — не означає рятувати.

Любити — не означає терпіти все.

Встановлювати кордони — не означає бути байдужою 💚

А чи легко вам відрізняти підтримку близької людини від бажання врятувати її?