Співчуття словами. Як проявити участь?
Співчуття словами. Ця навичка всім зараз потрібна.
ПЕРША ПОРАДА
Якщо у вас є родичі, друзі, знайомі, про яких ви думаєте зараз, за яких турбуєтеся, обов'язково напишіть їм!
Мовчання близьких людей дуже ранить.
А раптове повідомлення навіть від племінника бабусиної колеги чіпає та надихає своєю небайдужістю.
ЯК ПОЧАТИ
Коротко і чесно назвіть причину з якої пишете або з якої пишете тільки зараз: "Переживаю за вас". "Весь час думаю, як ти, але не наважуюсь запитати".
ГОЛОВНЕ ПИТАННЯ:
"Як ти?"
ПРО ЩО ЩЕ ЗАПИТАТИ:
"Як ситуація в цілому?"
"Що у вас зараз відбувається?"
"Що ти робиш зараз?"
"Що плануєш робити далі?"
Активне слухання — це, напевно, найкраще, що можна зробити у розмові, яка має на меті підтримати людину.
Поділитися переживаннями – це ніби зняти тягару, допомагає зняти напругу, відчути, що ти не один.
Якщо ви готові поділити ці переживання, це стане гарною підтримкою. Просто слухайте, просто будьте поряд. Цього достатньо.
Проте чи всі відчувають необхідність промовляти свої емоції кожному, хто їм дзвонить чи пише.
Якщо людина відповідає однозначно і неохоче, не варто влаштовувати допит із пристрастю.
ПІДТРИМУВАТИ І НЕ ЗНЕЦЕНЮВАТИ
Підійдуть будь-які фрази, що містять у собі турботу і віру в найкращий результат подій: "Сил тобі все це пережити!"
"Бережи себе! Я вірю, ти впораєшся!"
"Дорожжу тобою і вірю, що це божевілля скоро закінчиться!".
Для віруючих доречні: "Бережи тебе Бог!" і "Молюсь за вас!".
ЗАПРОПОНУВАТИ ДОПОМОГУ
Залежно від ступеня близькості людини, якій ви пишите і вашої рішучості допомогти, можна запитати: "Що я можу зробити для тебе?"
ПОЗНАЧИТИ ПЕРСПЕКТИВУ
Домовтесь, що ви на зв'язку і вам можна зателефонувати або написати, якщо буде така потреба.
Важливо позначити, що це не разова акція, і ви готові бути поряд.
Навіть якщо людина не напише, думка про те, що ви поруч є підтримуючою.
НЕ ВАРТО
- Вдаватися у дискусії про причини того, що відбувається. Зараз не місце і не час.
Поговоримо про це через кілька років, після того, як усе закінчиться, сидячи біля безтурботного моря... або взагалі не поговоримо.
- Довго та драматично розповідати, як погано вам. Навіть якщо це так. Людині, яка перебуває у стані ще більшого стресу це, не принесе полегшення, лише роздратування чи почуття провини.
- Намагатися вилікувати гумором. Інакше вам дадуть відповідь у кращому випадку: "Знаєш, нам тут не смішно."
- Знецінювати переживання співрозмовника фразами: "Не переживай/не панікуй/не засмучуйся!", "Я вже думав, все набагато гірше."
-Приймати на свій рахунок агресію. Злість - логічна реакція таку ситуацію, як військові дії біля твоєї країни. Ймовірно, діти цю агресивність зовсім нікуди. Листування в інтернеті або телефонна розмова стає віддушиною. Як реакцію можна відповісти: "Я розумію, що ти злишся і маєш на це право." І далі фраза-підтримка.
Жодних образ, виправдань, "шпильок" і тим більше агресії у відповідь, будь ласка!
Миру вам та вашим близьким! 🙏🏼
Коментарі