Рідні вважаються безвісті зниклими: як підтримати себе та близьких

Сьогоднішня війна в Україні кожного дня залишає свій відбиток у нашій пам’яті. Хтось втрачає житло, хтось — роботу, але усі ми втрачаємо багато талановитих людей, які мали б жити, любити, розвивати нашу державу. Сприйняти звістку про втрату близької людини надзвичайно складно, але найважче — дізнатися, що вона зникла безвісти.

Кожна людина переживає втрати по-різному: хтось агресує (залежно від стадії горя), хтось «заморожує» свої емоції, хтось навпаки поступово опиняється в депресії через невимовний біль та непрожиті емоції, які обов’язково нагадають про себе в майбутньому.

Поки людина достеменно не переконається у смерті близької людини, фактично існує невизначеність, яка є надією. Часто проживання втрати ускладнюється думкою про те, що людина повернеться, що вона – жива. Саме невизначеність, яка не дозволяє прожити всі стадії процесу горювання, виснажує як психологічно, так і фізично. Як наслідок, в людини зʼявляються психосоматичні розлади.

В такі моменти дуже важливо бути поряд з людиною. Їй як ніколи необхідна словесна підтримка: «Мені дуже шкода», «Я поруч», «Ти не одна/один». Однак, будь ласка, не вживайте фрази на кшталт «Я розумію тебе» чи «На все воля Божа» — цього не можна казати.

За можливості, допоможіть психологічно – порадьте спеціаліста, який поверне людину до нормального життя, а також підвищить її життєстійкість та витривалість. Дуже важливо, щоб люди, які проживають невизначену втрату, зверталися за допомогою, шукали сенси у своїй тузі та стражданнях. Якщо ваш член сім’ї зараз проживає невизначену втрату, дуже важливо, щоб він/вона підтримувала своїх близьких. Варто не заперечувати свій біль, а зосередитись на пошуках доступних психологічних ресурсів.

А ще — дуже важливо, щоб поряд були друзі, і щоб маленькі буденні дрібнички полегшували життя кожного дня. Це точно допомагатиме тут і зараз.

Звичайно, людина чекатиме свого близького, свого чоловіка, свою дитину, і сподіватиметься, що сталась помилка, що безперечно важко. Дійсно, лише час може загоїти рани. Однак, людина має ніколи не переставати вірити у те, що для кожного з нас все складається найкращим чином.