Життя триває. Навіть тоді, коли навколо війна.

Ми прокидаємося під звуки сирен, працюємо, виховуємо дітей, підтримуємо близьких, чекаємо звісток від рідних і водночас намагаємося не втратити себе.

Війна змінила кожного з нас. Але вона не повинна забрати найцінніше — здатність жити.

Іноді люди відчувають провину за те, що посміхаються, будують плани, розвивають бізнес чи

дозволяють собі відпочинок. Проте сильна людина — це не та, яка постійно страждає. Сильна людина — це та, яка знаходить у собі сили жити, любити й підтримувати інших навіть у найважчі часи.

Як психолог, я хочу залишити вам кілька порад:

🌿 Дозвольте собі жити сьогодні, а не лише чекати кращих часів.

🌿 Бережіть свою нервову систему. Вона теж потребує відпочинку.

🌿 Не порівнюйте свій біль із чужим. Кожен проживає війну по-своєму.

🌿 Якщо відчуваєте, що самотужки вже не справляєтеся, звертайтеся по допомогу. Це прояв сили, а не слабкості.

🌿 Щодня знаходьте хоча б одну причину подякувати життю: за близьку людину, за світанок, за можливість обійняти дитину, за теплу чашку чаю чи за ще один прожитий день.

Ми не можемо змінити те, що вже сталося. Але можемо обирати, якими людьми залишимося після цієї війни.

Бажаю кожному з нас зберегти людяність, віру, внутрішню опору й серце, здатне любити.

Бережіть себе. Бережіть своїх близьких. І пам’ятайте: турбота про власний психічний стан — це не егоїзм. Це внесок у нашу спільну стійкість.

З повагою,

Наталія Сабліна